Зразковий концтабір: навіщо РФ відкриває драмтеатр та музей у Маріуполі

Виробництво дронів за музейною вітриною На території знищеного РФ металургійного комбінату Азовсталь у Маріуполі російські окупаційні сили мають намір облаштувати музейний кластер, про це стало відомо буквально днями. Таким чином загарбники намагаються переосмислити події минулого та витіснити з суспільної пам’яті факт героїчного спротиву українських оборонців, пишуть ЗМІ. Але чи єдина це мета?
З тим варто прискіпливо розібратися: як заявив так званий “псевдомер” Маріуполя Антон Кольцов, відновлення Азовсталі у довоєнному форматі не передбачається. Згідно з озвученими планами, територію підприємства хочуть розділити на три функціональні простори: історико-меморіальний, виробничий (увага!) та рекреаційний (там що, санаторій теж відкриють?).
При цьому у межах меморіальної зони окупанти планують відкрити музей, присвячений “історії комбінату”, а частину промислових споруд залишити як музейні експонати під відкритим небом.
Однак виходить, що планується навіть не музей, а такий собі військовий завод. Бо навіщо тоді відроджувати на Азовсталі й “виробничу частину”? Між тим, найбільшу частину площі комбінату* загарбники планують переобладнати у так званий постіндустріальний парк із “екологічними та високотехнологічними” підприємствами. Також передбачене створення зон дозвілля та комерційної інфраструктури. І все це, звісно, буде прикриватися парою вітрин з експонатами, аби при черговому українському удару щосили волати, що Сили оборони України б’ють по їх цивільних об’єктах.
Та не менш важливо, і це українська сторона підкреслює, що такі ініціативи є черговою спробою викривити історію й знищити пам’ять про мужній опір наших військових, бо Азовсталь у перші місяці повномасштабного вторгнення стала символом незламності для всієї країни. Нагадаємо, що саме на території Азовсталі українські захисники тривалий час стримували значно переважаючі сили противника, перетворивши завод на один із ключових символів боротьби за Маріуполь. Танці на кістках При цьому зовсім нещодавно, а саме 28 грудня, у тому ж Маріуполі відбулося відкриття драмтеатру, котрий навесні 2022 року був по-звірячому знищений російськими військами під час штурму міста. Тоді, 16 березня 2022 року, російська авіація скинула бомбу на будівлю драмтеатру, де від постійних обстрілів переховувалися приблизно тисяча мирних мешканців. А перед входом у театр великими літерами було написано слово “Діти”.
Звісно, офіційна влада Росії заперечує свою причетність до удару, при цьому точна кількість загиблих досі не встановлена. За інформацією української сторони, кількість жертв могла сягати до 300 осіб. Водночас агентство Associated Press повідомляло про приблизно 600 загиблих. Є свідчення, що росіяни вивезли звідти не сі тіла загиблих, частину з них просто залили бетоном.
Театр довгий час стояв занедбаний, лише завішаний портретами російських літературних класиків. Втім окупанти вирішили зберегти його фасад, тоді як внутрішні елементи переробили відповідно до “сучасних стандартів”.
За повідомленням ЗМІ, на так званому урочистому заході з відкриття театру були присутні очільник самопроголошеної “ДНР” Денис Пушилін, губернатор Санкт-Петербурга Олександр Беглов, повноважний представник президента РФ Ігор Руденя, а також народний артист Росії Володимир Машков (до речі, готовий список для МКС у Гаазі).
Загалом, протягом окупації Маріуполя російська влада системно змінює історичний наратив: демонтує українські пам’ятники та перетворює місця воєнних злочинів на показові “проєкти відновлення”. Новий Скотний двір: Оруел би ридав Створення таких “культурних проєктів” на око виглядає, як швидка спроба сховати сліди злочину. Безумовно, цей елемент мотивації у намірах окупантів нині, поки триває війна, є одним з головних.
Однак росіяни ніколи не приховують своїх людожерницьких планів. І тут варто згадати не лише слова апологета російського фашизму Дугіна, котрий наполягає на стиранні України з мапи світу і винищенні всіх українців, а й заяву ексочільника ПВК Вагнер Пригожина, котрий наполягав на тому, що окупантам потрібно “закогтитися” на захоплених територіях.
Тож створенням подібних “театрів” та “музеїв” ворог намагається досягти як першого, так і другого намірів.
Однак що ж насправді відбувалося у Маріуполі на початку війни? “Моя подруга, старенька німкеня, побачила фотографії розбомбленого Росією Маріуполя. Я їй показувала місто до війни, а потім знімки міста у березні 2022 року. Вона каже: “Точно як Вільгемсхафен під час Другої світової війни”. Ага, дуже схоже. Тільки в Маріуполі російські військові вбили таку кількість людей, що їх вистачило б на два Вільгельмсхафени”, – пише у соцмережі журналіст Надія Сухоркова, очевидець блокади міста російськими військами. Так чим відрізняється геноцид євреїв під час Другої світової війни від геноциду українців, влаштованого росіянами у наш час?, – задається вона страшним питанням. Звичайно ж, відмінності є, Росія вже давно переплюнула третій рейх, вважає Сухорукова. За її словами, “якщо раніше світовим лиходієм вважалася фашистська Німеччина, то тепер естафетну паличку перехопила ненаситна монстриха – РФ”. “Фашистську ідеологію вони там взяли за основу та максимально розвинули у своїй країні. Росія вже вбила десятки тисяч українців, зруйнувала міста, заморозила і знеструмила тисячі українських будинків. Російські військові направляють дрони до лікарень, дитячих садків, багатоповерхівок. Роблять це із садистським задоволенням, щоб ударити по самому беззахисному, щоб нам було болючіше. Російські злочини проти людства мають власні імена: Маріуполь, Буча, Бахмут, Гостомель, Мар’їнка, Вовчанськ, Ізюм, Вугледар, Запоріжжя, Краматорськ. Вибачте, якщо чиєсь місто не написала”, – продовжує вона. Водночас сподіваючись, що “садисти та виродки з РФ отримають покарання за кожне українське місто, селище чи село, відповідатимуть за заморожений Київ, крижану Одесу, знеструмлений Харків, спустошений Херсон, за потяг із мирними людьми відповідатимуть, по якому вдарили шахедами”.
Ірина Носальська