Надійний щит: коли може з’явитися в Україні антидроновий купол

Справа часу Очільник профільного міністерства зазначив, що Україна вже володіє конкретними стратегічними рішеннями та колосальним практичним багажем для втілення цього масштабного замислу. Урядовець підкреслив, що в сучасному світі жодна інша країна не стикалася з такою інтенсивністю повітряних викликів, як наша країна, адже наше небо цілодобово перебуває під тиском сотень ворожих безпілотників.
Авіаційний аналітик Валерій Романенко в ефірі 24 Каналу висловив припущення, що подібний оборонний механізм може запрацювати уже в найближчій перспективі. На його переконання, це перетворить польоти російських БпЛА над нашими мирними містами на поодинокі випадки, а не на щоденну критичну небезпеку.
За словами фахівця, підґрунтя для реалізації такого проєкту вже сформовано. Вітчизняні розробники створили низку передових систем управління боєм, а влітку 2025 року були фіналізовані ключові контракти на отримання вузькоспеціалізованих радіолокаційних вузлів для боротьби з безпілотниками.
Нині головна проблема полягає в різній продуктивності роботи мобільних розрахунків залежно від часу доби. Якщо у світлу пору для ліквідації одного “Шахеда” вистачає потужності 5 зенітних безпілотників, то вночі цей показник зростає вдвічі – до 10 одиниць. “Такими темпами не виходить збивати “Шахеди” засобами, які в рази дешевші, ніж самі дрони. Тому потрібне створення системи”, – зазначив Романенко. Для формування надійного щита Україна вже накопичує значні ресурси. Йдеться про сотні технічних комплексів. До переліку озброєння входять:
– спеціалізовані зенітні дрони та ракети-перехоплювачі;
– платформи типу Vampire, оснащені снарядами APKWS;
– кероване лазером ракетне озброєння (від британських Martlet до шведських RBS та американських Tempest);
– радари антидронового призначення (зокрема, комплекс Cerberus).
Кожна одиниця такої техніки має компактний радар, що “бачить” ціль на відстані 15-20 км, та оптико-електронний блок для верифікації об’єкта. “Усі ці радари будуть об’єднані в єдину систему. Наприклад, радар Cerberus не лише виявляє цілі, але якщо ціль виходить за межі його досяжності, автоматично передає її на наступний радар з цієї ж мережі”, – пояснив експерт. Потреба в єдиній системі Своє бачення ситуації висловив і народний депутат, секретар Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Роман Костенко. Він зауважив, що вітчизняний антидроновий “купол”, який має нищити загрози на підльоті до стратегічних об’єктів, навряд чи копіюватиме ізраїльську модель. “Я думаю, пан Федоров висловився, що це не буде “Залізний купол”, який ми бачили в Ізраїлі, коли там немає такої інтенсивності обстрілів, а коли є – то він все рівно повністю не справляється із захистом Ізраїля, такої маленької країни, і яку так масово ніхто не обстрілює”, – сказав політик. Він акцентував увагу на тому, що навіть в умовах Ізраїлю при критичних навантаженнях система не демонструє стовідсоткової ефективності. “Я думаю, що Федоров має на увазі, у першу чергу, комплекс, який вони збираються організувати, тому що у нас є багато засобів, які на жаль, не працюють в одній системі саме захисту неба”, – вважає Костенко. Парламентар підкреслив, що головною вадою поточної ситуації є відсутність цілісного радіолокаційного покриття, яке функціонувало б як єдиний механізм. Наявну кількість радарів необхідно інтегрувати в загальну мережу, яка б транслювала дані до автоматизованих центрів управління. Це дозволить централізовано відстежувати маршрути “Шахедів”. “І щоб під них були підв’язані засоби знищення. А в нас вони різні. Це і літаки Повітряних сил. Це системи ППО Повітряних сил. Це армійська авіація Сухопутних військ, яка на вертольотах літає і збиває ці “Шахеди”. Це мобільні групи, яких мабуть тисячі по всій країні, і які використовують у більшості своїй кулемети для збиття “Шахедів”. Це підрозділи РЕБ, які досить ефективно працюють, збивають систему GPS і систему управління цих “Шахедів”. І це антишахедні підрозділи антишахедних дронів”, – додав нардеп. “Залізний купол” Ізраїлю Ізраїльський “Залізний купол” був створений для захисту держави від різноманітних аеродинамічних загроз, зокрема балістичних і крилатих ракет, а також – артилерійських снарядів.
Створенням технології займалася організація Rafael Advanced Defense System LTD. Ця приватна структура, що має тісні робочі контакти з ізраїльським оборонним відомством, спеціалізується на розробці військових рішень для сухопутних, морських та повітряних сил. Важливо зазначити, що у фінансуванні проєкту активну участь взяли США, виділивши грант у розмірі 200 млн доларів.
Представники компанії-виробника стверджують, що їхній продукт є найдосконалішою протиракетною розробкою на планеті, демонструючи показник успішності перехоплення цілей, що перевищує 90%.
Структура кожної батареї включає:
– сучасні радіолокаційні станції (радари);
– високотехнологічні командні пункти керування вогнем;
– пускові установки з ракетами-перехоплювачами.
Алгоритми цієї системи здатні миттєво прораховувати траєкторію ворожого об’єкта та визначати ймовірну точку його падіння. Завдяки радарам комплекс розмежовує снаряди: ті, що становлять пряму загрозу населеним пунктам, підлягають знищенню, а ті, що летять у безлюдні зони, ігноруються. Перехоплювачі, що базуються на пересувних або стаціонарних платформах, вражають ціль безпосередньо у небі, мінімізуючи шкоду на землі.
Відомо, що імпульсом для створення “Залізного купола” став збройний конфлікт 2006 року з ліванським угрупованням “Хезболла”. Тоді масовані обстріли ізраїльських територій спричинили численні жертви серед цивільного населення та суттєві економічні втрати. Проте стратегічна робота над створенням “щита” триває вже понад тридцять років у тісному союзі з Вашингтоном:
– 1986 рік: початок співпраці в межах американської програми “Зоряних воєн” (SDI), ініційованої Рональдом Рейганом;
– 1991 рік: новий етап розробок після атак іракськими ракетами Scud під час конфлікту в Перській затоці, що змусило керівництво Ізраїлю прискорити втілення оборонних проєктів;
– 2010-2011 роки: на початку 2010-го комплекс успішно завершив цикл армійських тестів. А вже у квітні 2011-го система продемонструвала свою дієвість у реальному бою, ліквідувавши ракету над містом Беер-Шева.
Галина Гірак