Безкоштовний проїзд лімітують: за що пенсіонерам доведеться платити

Хто зараз їздить безкоштовно Згідно з нормами чинного законодавства, громадський транспорт зобов’язаний забезпечувати безкоштовне перевезення осіб, які мають відповідний соціальний статус. Ці правила стосуються автобусів, тролейбусів, трамваїв, метро, приміських електричок і маршруток.
Такі пільги мають:
– особи, що вийшли на пенсію за віком;
– учасники бойових дій та прирівняні до них категорії;
– громадяни з інвалідністю І та ІІ груп;
– діти з інвалідністю разом із однією особою, що їх супроводжує;
– особи, що проходять строкову військову службу;
– ветерани силових структур (поліції, ДСНС, Збройних сил);
– батьки військовослужбовців, які загинули чи зникли безвісти під час виконання обов’язків;
– ліквідатори наслідків катастрофи на ЧАЕС (категорії 1 та 2);
– діти з багатодітних сімей;
– малюки до шести років (за умови, що вони не займають окремого пасажирського місця).
За відмову в наданні пільгового місця перевізник несе адміністративну відповідальність: водій транспортного засобу або приватний підприємець, який організовує перевезення пасажирів маршрутним транспортом, може отримати адміністративний штраф у розмірі 850 грн (50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт (№13331), який пропонує підвищити штрафи за таке порушення до 1 700 – 3 400 грн. Чому потрібні зміни Проблема в тому, що система компенсацій за пільговиків протягом десятиліть залишалася заплутаною та неефективною. Юридично право на проїзд зафіксоване, але фактичне фінансування часто відсутнє, що змушує приватні компанії покривати ці витрати власним коштом.
Фактично, транспортні підприємства обслуговують пільговиків “у борг”. Державні виплати або надходять із великим запізненням, або базуються на приблизних “усереднених показниках”, які ігнорують реальну кількість пасажирів. Через відсутність точного обліку встановити реальний обсяг заборгованості для повного розрахунку практично неможливо.
Як наслідок, перевізники намагаються уникати маршрутів, де багато пільговиків, або скорочують там кількість маршруток. Це створює труднощі саме для тих верств населення, які найбільше потребують соціальної підтримки. Невеликий крок уперед Нині тягар виплат за пільговий проїзд розділений між різними рівнями влади. Порядок відшкодування та гранична кількість поїздок визначаються муніципалітетами самостійно. Це означає, що умови проїзду залежать від бюджетних можливостей конкретного міста чи громади.
У мегаполісах для систематизації цього процесу вже впровадили іменні цифрові сервіси:
– “Муніципальна картка киянина” (Київ);
– “ЛеоКарт” (Львів);
– “Картка харків’янина” (Харків).
Це додає певного порядку, проте загальнодержавну проблему дефіциту коштів такі заходи не розв’язують. Що пропонує законопроєкт Проєкт закону №5651-2 має докорінно змінити цю застарілу систему. Головна концепція – цифровізація пільг та їх монетизація. Після впровадження закону очікують таких змін:
– нарахування грошової допомоги безпосередньо на банківський рахунок пільговика;
– пільговик оплачуватиме свій проїзд через валідатор – за загальними правилами;
– кожна поїздка пільговика автоматично реєструватиметься в електронній базі, що покаже реальні цифри пасажиропотоку замість припущень, як це відбувається зараз;
– перевізники вчасно отримуватимуть оплату своїх послуг за фактом виконаної роботи.
Депутати наголошують, що реформа не передбачає скасування пільг – вона лише трансформує спосіб їх отримання.
Нова модель передбачає таку структуру видатків:
– державний бюджет фінансує проїзд ветеранів війни (кошти виділяє Кабмін через профільне міністерство);
– місцеві громади забезпечують інші пільгові групи відповідно до своїх фінансових планів;
– специфічні категорії пільговиків фінансуються окремими державними відомствами.
Головна перевага: оплачуватимуться лише ті поїздки, що відбулися насправді. Це принциповий відхід від старої системи розрахунків. Скільки коштуватиме реформа і коли її запустять Якщо закон буде ухвалено, для реалізації задуму необхідно буде створити Єдину автоматизовану систему обліку (ЄАСООП). За попередніми оцінками вартість розробки її – від 60 млн грн на дворічний період. Щоправда, уточнюють, що фінальна сума може зрости через необхідність інтеграції з реєстрами та розширенням функцій контролю.
Попри значні витрати, ці інвестиції є разовими. Нинішня хаотична модель коштує значно дорожче через судові позови, постійні борги та соціальні конфлікти. Повний перехід на нову систему заплановано до середини 2028 року. За цей період має бути створена вся технічна база та проведена реєстрація отримувачів пільг. Хто може постраждати Попри обіцянки зручності, нова система вже викликає занепокоєння серед літніх людей.Адже, як пише видання “На пенсії”, багато пенсіонерів у селах і невеликих містах:
– не користуються банківськими картками;
– отримують пенсію готівкою через пошту;
– не мають смартфонів та доступу до інтернету;
– не вміють користуватися електронними сервісами.
Крім того, українців турбують можливі технічні збої. Адже у разі відключення світла, відсутності зв’язку або несправності валідатора людина може просто не потрапити до транспорту безкоштовно.
Літні люди також мають страх, пов’язаний із безпекою банківських карток. Пенсіонери побоюються шахрайства та можливого викрадення грошей із карток через електронні пристрої у транспорті.
На думку експертів, найбільше ризикують не отримати гарантованої законодавством безкоштовної пільги жителі невеликих міст і сіл. Адже у великих містах із високими доходами місцева влада, ймовірно, зможе зберегти безкоштовний проїзд або встановити достатньо високий ліміт – наприклад, 50-60 поїздок на місяць. А невеликі бідні громади можуть запровадити жорсткі обмеження, наприклад, такі:
– 5-10 безкоштовних поїздок на місяць;
– безкоштовний проїзд лише у певні години;
– повне скасування пільг на окремих маршрутах.
І пенсіонери, які їздять до лікарні, на ринок чи на дачу, будуть змушені оплачувати більшість поїздок самостійно. І фактично право на пільгу почне залежати не від закону, а від фінансового стану конкретного міста чи селища. Що буде, якщо закон не ухвалять Розробники законопроєкту вважають, якщо залишити все як є, ситуація лише погіршуватиметься. Адже відсутність системних змін призведе до:
– зростання напруги між перевізниками та пасажирами;
– скасування рейсів на соціально важливих напрямках;
– регулярних відмов у проїзді ветеранам та людям з інвалідністю;
– втрати довіри до державних соціальних гарантій.
Депутати переконані, що без ухвалення цього закону держава фактично перекладає відповідальність на водіїв та пасажирів, замість того, щоб забезпечити справедливу та прозору систему виконання своїх зобов’язань перед громадянами.
Галина Гірак