У війни не європейське обличчя: невже Бельгія проти репарацій Україні

Слово – не горобець Ідея озброювати Україну за рахунок російських заморожених активів витає у повітрі вже давно. З цього приводу Європейська комісія запропонувала механізм, згідно з яким з активів РФ, заморожених у Європі, може бути виданий reparations loan – кредит для України. Сума такого кредиту оцінюється у приблизно у 130 млрд євро, залежно від остаточної оцінки потреб країни на 2026-2027 роки.
За планом, активи не будуть конфісковані у класичному сенсі: власність за РФ формально зберігається, але ці активи “зв’язані”. Й випуск кредиту передбачає, що Україна віддає гроші тільки якщо РФ потім заплатить повноцінні репарації.
За заявами президента Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн та інших європейських представників, якщо РФ не погодиться на виплату репарацій, активи залишатимуться заблокованими, але в цьому випадку Україна зможе використати кошти кредиту.
Звичайно, така схема є нестандартною з правової точки зору, й існують застереження, чи не буде її визнано незаконною як примусову конфіскацію. Дипломатичні представники заявляють, що це має бути виправдано як компенсація за шкоду, а не як звичайне відбирання коштів.
На сьогодні ця пропозиція ще не схвалена остаточно, проти цього є серйозні політичні й юридичні заперечення. Певні сумніви щодо легальності такого кроку: чи не буде це фактично конфіскацією, що заборонено міжнародним правом, якщо не буде вироку чи рішення, котре визнає заборгованість РФ перед Україною?
Найбільш принципову позицію займає Бельгія (саме там зберігається основна частина активів у депозитарії Euroclear). Ця країна стурбована можливими фінансовими ризиками: наприклад, у разі, якщо санкції з РФ знімуть, або якщо буде судовий виклик, хто у такому випадку нестиме відповідальність?
Тож робота над механізмом не згорнута, але й остаточного рішення немає.
Між тим днями сталася надзвичайна подія, пов’язана саме з процесом виділення Україні reparations loan. “Колись ця війна припиниться. Але Росія ніколи не програє цю війну. Навіть не бажано, щоб країна з ядерною зброєю програла війну і стала повністю нестабільною. Це навіть не в наших інтересах. Тож це ілюзія, що колись ми повернемо заморожені активи, бо Росія програє війну і буде змушена їх віддати”, – сказав прем’єр-міністр Бельгії Барт де Вевер, відповідаючи на запитання головного редактора видання La Libre Доріана де Меюса. Водночас де Вевер вимагає від урядів європейських країн фінансових гарантій його державі, що перевищуватимуть суму кредиту. Також він хоче, аби термін дії цих гарантій перевищував дію санкцій ЄС проти Москви. У Євросоюзі називають такі вимоги “порожньою перевіркою”: чотири дипломати блоку сказали Politico, що не можуть погодитися на ці умови, адже це поставить фінансову життєздатність їхніх держав у залежність від рішення суду. Потенційно ті повинні будуть виплатити мільярди євро через кілька років після закінчення війни в Україні.
При цьому де Вевер вважає, що після завершення війни держава-агресор має самостійно відмовитися від усіх своїх активів або їхньої частини, повідомляє ТСН. Дивна раптова наївність для прем’ра багатої та сильної європейської країни, чи не так?
Й, безумовно, його скандальна заява щодо “не поразки” РФ дозволяє розрізнити, розмежувати наявні технічні проблеми й необхідну для прийняття цього складного рішення політичну волю. Перше відлуння й перспективи Звичайно, на ці слова аж бігом відгукнулися деякі “друзі війни” у самій Росії та за її межами. Але цитувати російські інформаційні сміттєзвалища або “політиків” цієї країни-терориста сенсу немає. Тож варто звернути увагу на реакцію деяких псевдонейтральних країн, найперше КНР.
Так, у Пекіні не вважають, що використання заморожених активів РФ для України сприятиме просуванню мирних переговорів. На цьому наголосив офіційний представник МЗС Китаю Лінь Цзянь, пише УНН 3 грудня. “Усі сторони повинні створити позитивну атмосферу та сприятливі умови для просування мирних переговорів та політичного вирішення кризи в Україні, а не навпаки”, – наголосив нещодавно Цзянь, відповідаючи на питання про ініціативу ЄС щодо надання кредиту Україні за рахунок заморожених російських активів. Тож слова прем’єра Бельгії – це дуже важлива заява. Й вона, вірогідно, взагалі є ключем до розуміння нового світоустрою, наголошує політтехнолог Михайло Шейтельман. “Те, що заявив прем’єр-міністр Бельгії – це ключ до розуміння чи, навпаки, нерозуміння нового устрою світу”, – вважає він. Але, на думку Шейтельмана, це аж ніяк не було спробою “відмазатися там і не брати участь” у допомозі Україні. “Адже він сам каже: “Ми Україні готові допомагати, хочемо допомогти і готові давати гроші”. Але ось ці заарештовані активи не готові. Тобто, він не ворог Україні, безумовно. Мало того, він друг Україні, прем’єр-міністр Бельгії друг України, тому мені у десять разів образливіше. Коли кажуть вороги подібні речі, то я все це розумію. Але коли кажуть друзі, мені дуже прикро. Тому що далі він насправді виступив із великою промовою. Ця мова про майбутній світоустрій говорить більше, чим будь-який статут ООН, чим будь-який виступ там Трампа чи когось ще – про те, в якому світі нам з вами належить жити чи не належить. Якщо він матиме рацію, це буде огидний світ”, – наголошує Шейтельман. То чи може щось змінитися у цій історії найближчим часом, попри всі скандальні заяви?
За словами представників Єврокомісії, робота над механізмом виділення репараційного кредиту Україні триває, й він лишається на порядку денному як ймовірне рішення для фінансування нашої країни у 2026-2027 роках.
Однак у цьому питанні існує певний розкол: з одного боку ті, хто вважає, що заморожені активи РФ це логічний і моральний ресурс, аби підтримати Україну, не навантажуючи платників податків (це глава дипломатії ЄС Кая Каллас, канцлер ФРН Фрідріх Мерц, ЄК). З іншого боку є ті, хто наголошує на ризиках (юридичних, фінансових, репутаційних) і не готовий, аби одна країна (Бельгія) взяла відповідальність за всі наслідки (це де Вевер, бельгійські міністри). Є також наголос на тому, що навіть ті, хто підтримує цю ідею, вимагають обережності й не просто політичних, а юридично зобов’язуючих гарантій (Мерц, ЄК).
Та якщо як мінімум 65% населення і 15 країн ЄС підтримають ініціативу, то існує шанс, що рішення про надання Україні reparations loan все-таки буде ухвалено, пише Reuters.
Проте у випадку, якщо правові або політичні бар’єри не буде подолано (зокрема, небажання країн-депозитаріїв ризикувати), цей механізм може бути заморожений або змінений на щось інше, менш ризиковане.
Зокрема, як пише Politico, найбільш імовірною альтернативою буде випуск додаткових боргових зобов’язань ЄС для покриття дефіциту бюджету України. Втім, цю ідею не підтримує більшість європейських урядів, бо вона передбачає використання коштів платників податків.
Ірина Носальська